Богданова

Любов Петрівна

14 лютого, учні 9-А класу гортали журнал пам’яті воїнів-інтернаціоналістів. Сторінки цього журналу сумні і болючі.

Ковтун Настя: „15 лютого ми відзначаємо як день виводу радянських військ з Афганістану. Але ця війна назавжди з болем відгукуватиметься в серці нашого народу”.

Рудік Антон: „25 грудня 1979 року радянські війська були введені в Афганістан для надання допомоги місцевому населенню в захисті від банд. Для тисяч радянських солдат, їх батьків, матерів, сестер розпочалася жорстока кривава війна, яка тривала  понад 9 років.”

Заіграєв Дмитро: „Потрапивши на палаючу афганську землю наші воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу.”

Чернишова Аня: „Багатьом з них ніколи  вже  не судилося повернутися до рідної хати, не побачити своїх рідних. Вони поляжуть навіки. Кого поховають товариші; хто, пошматований, розлетиться в прах на гігантських фугасах; кого принесуть «чорні тюльпани» в цинкових домовинах на рідну землю.”

Березіна Дар’я: „За офіційними даними за весь час афганської війни у ній взяло участь 620 тис. військовослужбовців і 21 тисяча робітників та службовців. Загинуло в цій війні 14453 особи, з них убито в бою 9511, померли від ран і хвороб 3203, загинули в аваріях, катастрофах 1739, пропали безвісти 292.”

Чернов Олексій: „З України через афганську війну (1979-1989) пройшли 160 тисяч осіб. Не повернулося з війни 3360. Із них: загинуло 3280, пропало безвісті 80, поранено понад 8 тис, стали  інвалідами 3560 осіб. Після війни померло від ран, захворювань більше, ніж загинуло. Кількість інвалідів збільшилось вдвічі.”

Такі соціальні наслідки Афганської війни.

Давно закінчилась ця війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів , є життя, а для загиблих – пам’ять.

Власенко Д.В., класний керівник 9-А класу